Барон Мюнгаузен і громадянське суспільство

Відбулась презентація перших двох (з 4-ох) частин стратегії «Модернізація України», що розроблено кількома авторітетними громадськими організаціями.

Пакет реформ – супер! Нема часу описати всі позитиви та виразити весь захват від масштабу та якості зробленого.

Але виникають певні зауваження. Зауваження методологічного порядку.

1. По-перше, виникає пара запитань.

Що має бути змінено, тобто що є об’єктом модернізації? Система державної влади. Хто має реалізувати модернізацію, тобто хто є суб’єктом? Теж система державної влади. Тобто виходить, що система має змінити себе самою з себе. І тільки залишається переконати цю систему почати змінюватися. І потім розробники стратегії розводять руками, - система чомусь дуже повільно і неохоче відгукується на заклики змінюватися.

А так і не буває. Це тільки Мюнгаузен міг витягнути з багнюки себе сам за волоси. Система не може змінити сама себе.

Насправді точніше буде сказати: - Замкнена система не може бути змінена самою собою. А саме замкненою ми позиціонуємо систему державної влади, коли відокремлюємо її від себе, пропонуючи їй змінюватися за нашим планом.

Адже свідомо чи несвідомо стратегія, що презентується, базується на уявленні «МИ знаємо, що і як ВОНИ мають зробити, щоби змінитися».

Це і є, на мій погляд, головна методологічна помилка.

Цілком зрозуміло тоді, чому виникають заклики становитися політичною партією, брати на озброєння цю стратегію і йти до влади. Зрозуміло, це хибний шлях, який не призведе до результату.

А що ж робити, запитаєте ви?

Вважаю, треба просто по-іншому сформулювати методологічну платформу цього проекту модернізації.

Якщо пунктирно, система влади це наш власний – суспільства – прояв, тільки ми делегуємо її, владу, разом із уявленням, чим вона має бути, що може дозволити себе, що не може, конкретним організаційним структурам і, в кінцевому рахунку, конкретним персоналіям.

З цього простого формулювання витікає принциповий висновок – змінити систему влади можливо, тільки змінивши уявлення суспільства про неї. І саме це і є головною функцією громадянського суспільства – формувати в суспільстві ефективне уявлення про систему влади, і тим самим служити інструментом її регулювання і модернізації. Зрозуміло, що це завдання не на два-три місяци, а на роки. Але стверджую, що ті зрушення, які відбулися в структурі державної влади завдяки зусиллям громадського сектору, відбулися лише тою мірою, якою вони реалізовувалися за такою схемою.

2. «По-друге» витікає з «по-перше».

Уявлення суспільства про себе базується на певних світоглядних позиціях. Це стосується не питаннь, куди йти, на Захід чи на Схід, в які союзи вступати і якою мовою розмовляти. Скоріше це більше про фундаментальні цінності, - навищо я живу, що для мене важливіше, добробут чи захищенність, безпека чи свобода, спокій чи рух etc. Вони перш за все базуються на архетипах свідомості базових етносів, що складають націю. Мені здається, автори проекту інтуітивно відчувають, що ці світоглядні речі не можна визначити, просто домовившись про них. Тому просто вирішують не згадувати про них взагалі.

Це є, мені здається, ще одною методологічною помилкою – світоглядні позиції в проекті ігноруються, а мали би взагалі стояти на першому місці.

3. По-третє, цей проект скоріше можна назвати Тактикою, ніж Стратегією. Він не визначає терміни, в які планується реалізувати ці зміни.

Інтуітивно сприймається, що проект розрахований на термін 2-5 років. А хотілося б побачити проект довготермінової перспективи розвитку країни. Маю на увазі 20-50 років.

А раз немає такої перспективи, то і не створюється бачення майбутнього, яке мало б стати "розвиткоформуючим" фактором для країни.

4. З третєго витікає четверте. Якщо б стояло завдання сформувати бачення розвітку країни в перспективі 20-50 років, то стала б очевидною думка, що реалізувати серьозні зміни можна тільки через освіту. А в проекті модернізації країни, як не дивно, жодного слова про систему освіти.

* * *

Не знаю, можливо наступного дня на презентації останньої частини проекту будуть розкриті зазначені аспекти. Подивимось.