«Не бог, не цар і не герой», або «Що робити» без «хто винен»

Ця простенька концепція була запропонована мною виборчому штабу одного з кандидатів в Президенти в якості основи для передвиборчої програми. І … не була сприйнята. Штаб кандидата був налаштований боротися, засуджувати та звинувачувати. Вважаючи, що така постановка завдання не просто актуальна, а найбільш відповідає викликам часу, хочу ініціювати в суспільстві розмову з цього приводу.

Впевнений, що всі проблеми нашого суспільства можуть бути вирішені тільки за рахунок створення суспільних механізмів, ефективність яких не пов'язана з тим, хороший Президент (цар, герой) чи поганий.

Побудова таких інструментів має відбуватися в чотирьох стратегічних напрямках:
- забезпечення незалежності всіх трьох гілок влади;
- формування сильного громадянського суспільства;
- організація ефективного місцевого самоврядування;
- скорочення участі держави в економіці.

Вирішувати поставлені завдання неможливо на шляху пошуку винних в існуючому стані справ. На шляху пошуку ворога, внутрішнього або зовнішнього. На шляху мусування тем, що призводять до розколу суспільства.

Реалізація такого масштабного суспільного будівництва можлива лише за умови високого рівня консолідації суспільства.

Отже, всі на фронти консолідації!